Антон Константинович Леонтюк.jpg

Антон Костянтинович народився 19 грудня 1918 року в містечку Антоніни Красилівського району на Хмельниччині в сім’ї робітників. Навчався в місцевій середній школі, після закінчення якої працював рахівником в антонінському радгоспі. У 1938 році призваний до Червоної армії. 
Великою мрією його дитинства була професія військового. Саме тому під час служби в армії став курсантом Ленінградського артилерійського училища, яке закінчив напередодні війни. 
Йому, молодому лейтенанту, командиру взводу ІІ відділення протитанкового дивізіону 18-ї стрілецької дивізії довелося стати учасником походу в Західну Білорусію у 1939 році. Згодом брав участь у радянсько-фінській війні в 1939- 1940 роках. 
У боях Великої Вітчизняної війни — з червня 1941 року. Кілька разів поранений та контужений. Учасник боїв за Сталінград, за що нагороджений медаллю «За відвагу» і отримав звання гвардії старшого лейтенанта. 
У липні 1943 року нагороджений орденом Червоної Зірки і отримав звання гвардії капітан. У бою в районі с. Дебижево під його командуванням було знищено мінометну батарею противника, 3 кулемети і 2 автомобілі з вантажем.
3 липня 1944 року, в складі десантної групи в районі села Руденськ Пуховицького району Мінської області, капітан Леонтюк вступив у бій із переважаючими силами противника. О 3:00 ранку на дорозі з’явилася колона. До німців залишалося 200-300 метрів. Артилеристи зайняли місця біля гармат і в напрузі очікували команди. І коли вже стали чітко помітні обличчя гітлерівців, пролунала команда «Вогонь!». Для ворога удар був надто несподіваним. 
Бій за Узляни став найбільш пам’ятним у командирській біографії Леонтюка. Указом Президії Верховної ради СРСР від 22 серпня 1944 року за вміле командування батареєю, зразкове виконання бойових завдань йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Після закінчення війни Антон Костянтинович продовжив кар’єру кадрового військового. Відважний офіцер-артилерист у 1954 році успішно закінчив Військову академію ім. М.В.Фрунзе. З 1960 року — полковник у запасі, згодом — у відставці.
Проживав у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Помер 17 листопада 1994 року. На фасаді будинку на вулиці Карла Маркса, 23, де жив наш земляк, встановлено пам’ятну дошку. Тут і нині проживає його дружина Галина Сидорівна.

Результат пошуку зображень за запитом "герой радянського союзу Леонтюк"